Художня діяльність Наталії досліджує перетин кохання, традицій, природи та мистецтва, створюючи гармонійну рамку, яка формує її світогляд. Через свої художні практики вона вивчає культурні наративи, емоційні ландшафти та пам'ять, з'єднуючи особисту та колективну ідентичність.

Її роботи функціонують як посудина культурної спадщини, взаємодіючи між минулим та сучасністю. Вона використовує підхід на основі досліджень для вирішення художніх та суспільних питань, викликаючи емоційні реакції, що відгукуються з дитячою ностальгією, глибоким зв'язком зі старовиною, захопленням природою та шаною до традицій.

Природа для Наталії є незмінною формою мистецтва та концептуальним фундаментом її творчого дослідження. Вона зафіксовує мимовільні, але значущі моменти, перекладаючи поезію повсякденного життя в візуальний вираз. Українські традиції, приказки та фольклор відіграють важливу роль у її роботі, дозволяючи їй переінтерпретувати історичні символи та надавати їм сучасне значення. 

Її методологія ґрунтується на постійному дослідженні, міждисциплінарному експериментуванні та критичному спілкуванні з художніми конвенціями. Вона деконструює традиційні рамки, інтегруючи різноманітні матеріали, природні матеріали та шарові текстури, щоб викликати межі між традицією та інновацією. Для неї суть мистецтва полягає в його концептуальній глибині та емоційному відгуку, а не в формальній досконалості, часто віддаючи перевагу символічним уявленням, які запрошують до неоднозначного тлумачення.

Простота залишається основним принципом її практики. Вона вважає, що глибока краса існує всередині звичайного, використовуючи свою роботу для виклику ностальгії, пробудження глибоко закорінених спогадів та критичного осмислення пропущених культурних та художніх елементів.